ІІІ

Браун розбудив його за годину. Вже стемніло. Єдиним джерелом світла був тьмяний блиск темно-червоних жаринок, згорнутих у купку.

– Твій мул здох, – сказав Браун. – Співчуваю. Обід готовий.

– Як?

Браун здвигнув плечима.

– Спікся й зварився, як іще? Харчами перебираєш?

– Ні, я про мула.

– Просто відкинув копита. Схоже, то був старий мул. – І з нотками вибачення: – Золтан виклював очі.

– Ох. – Цього можна було чекати. – Та нічого.

Коли вони сіли до ковдри, що слугувала столом, Браун здивував його вкотре, промовивши коротку молитву: попросив дощу, здоров’я і духовного зростання.

– Ти віриш у загробне життя? – спитав стрілець, коли Браун клав йому на тарілку три качани гарячої кукурудзи.

Браун кивнув.

– По-моєму, це якраз воно.

Данный текст является ознакомительным фрагментом.